Координати: 56°18′ пд. ш. 27°35′ зх. д. / 56.3° пд. ш. 27.58° зх. д. / -56.3; -27.58
Очікує на перевірку

Острів Завадовського (Південні Сандвічеві острови)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Острів Завадовського

Карта
Названий на честьЗавадовський Іван Іванович (мореплавець)
Географія
56°18′ пд. ш. 27°35′ зх. д. / 56.3° пд. ш. 27.58° зх. д. / -56.3; -27.58
АкваторіяАтлантичний океан
Група островівПівденні Сандвічеві острови і Архіпелаг Траверсі
Площа14,7 км²
Довжина4,4 км
Ширина3,8 км
Найвища точка551 м
Країна
 Велика Британія
Адм. одиницяПівденна Джорджія і Південні Сандвічеві Острови
Населення0 осіб
Відкритогрудень 1819
Острів Завадовського. Карта розташування: Велика Британія
Острів Завадовського
Острів Завадовського
Острів Завадовського (Велика Британія)
Мапа

CMNS: Острів Завадовського у Вікісховищі
Вигляд острова з повітря

Острів Завадовського (англ. Zavodovski Island) — ненаселений вулканічний острів у британському заморському регіоні «Південна Джорджія та Південні Сандвічеві острови» у Південній Атлантиці.

Острів розташований за близько 550 км на південний схід від головного острова Південна Джорджія в архіпелазі Південні Сандвічеві острови. Вони разом з сусідніми островами Лєскова та Високим[1] утворюють Архіпелаг Траверсі, і належать Великій Британії, хоча і не є її частиною. На острові є метеорологічна станція, яка належить південноафриканському інституту SANAP.[2]

Географія

[ред. | ред. код]

Розмір острова з півночі на південь 4.4 км, а із сходу на захід 3,8 км.[3]. Острів є найпівнічнішим з архіпелагу Траверсі, а отже, і з усіх Південних Сандвічевих островів. Ще на північ знаходиться підводний вулкан Protector Shoal, вершина якого залишається на 27 метрів під поверхнею води. Діаметр острова Заводовського становить близько п'яти кілометрів по діагоналі. Стратовулкан, що постійно курить, гора Каррі (розмір 14,5 км, висота 551  м) домінує над західною частиною острова, в той час як східна частина — низьке широке поле застиглої лави. Підтверджене виверження вулкану сталося в 1819 році; ймовірні наступні спалахи вулкану протягом 1823, 1830, 1908, 1970-х та 1980-х років. У 2012 році на знімках супутників NASA спостерігався дим над вулканом, що свідчить про відновлення активності. Вулкан знову вибухнув у березні 2016 року. Через існуючі вітрові умови майже половина острова була вкрита попелом. Острів Завадовського є домом для однієї з найбільших у світі популяцій пінгвінів Чінстрапа (Pygoscelis antarcticus) з приблизно 600 000 племінними парами[4] Вони не могли покинути острів. Тому дві наукові експедиції, які планувалися на кінець 2016 року, повинні були вивчити наслідки ймовірного виверження вулкану.

Острів відкритий для туризму з 1982 року.

Історія

[ред. | ред. код]
Фото Івана Завадовського, зроблене у фотостудії Хлопоніна, що розміщувалася на розі вулиць Дерибасівської та Преображенської в Одесі

Відкрив та найменував острів у 1819 році німецько-балтійський мореплавець і дослідник Антарктики Фабіан Готліб фон Беллінсгаузен, керівник російської експедиції до південнополярних морів. Беллінсгаузен назвав острів на честь лейтенанта Івана Івановича Завадовського (1780—1837), який був заступником командира його корабля «Восток».

У кіно

[ред. | ред. код]
  • Острів і колонія пінгвінів на ньому фігурують в серії «Острова» документального серіалу «Планета Земля II»[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Hodson, Visokoi, Island, South Sandwich Islands. volcano.oregonstate.edu. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 14 січня 2020.
  2. South African National Antarctic Program(SANAP) - Home. www.comnap.aq. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 14 січня 2020.
  3. Synthesis A spaceborne inventory of volcanic activity in Antarctica and southern oceans, 2000–10. Т. 25. 2013-08. с. 484. doi:10.1017/S0954102013000436. ISSN 0954-1020.
  4. In stark contrast to widespread declines along the Scotia Arc, a survey of the South Sandwich Islands finds a robust seabird community. Т. 39. 1 вересня 2016. с. 1615—1625. doi:10.1007/s00300-015-1886-6. ISSN 0722-4060. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 14 січня 2020.
  5. Planet Earth II - a new angle. BBC News (англ.). Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 14 січня 2020.

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]